Я вдячна,  Боже!!! Ти - Єгова-Іре.
Ти знаєш все. І бачиш Ти усе.
Ти Сам вкладаєш в серце міру віри
І знаєш, хто і як свій хрест несе...

Коли страждаю, Ти зі мною поряд
Любов'ю, словом, подихом Своїм...
Бажаєш, щоб прийшла я на розмову...
"Поклич Мене - тобі Я відповім!!!

І буду Я з тобою у недолі,
Тебе врятую і прославлю Я, 
І повнотою днів насичу Я доволі...
Не забувай, Галинко, ти - Моя!!!

Чи ти бажаєш зустрічей зі мною?!!
Чи зустріч ця - лише коротка мить?!!
Вустами наближаєшся, а серце
У вир земний, у марноту летить...

Ти хочеш все устигнути зробити,
Снуєш, як голка, то уверх, то вниз...
Прибрати. Наварити. Послужити...
А Я тобі пораджу: зупинись!!!

Я кличу, щоб прийшла ти відпочити
Й не поспішала у суєтний вир.
Ми разом все устигнемо зробити, 
Бо Я - Господь!!! Довірся і повір!!!"

І я стаю тихенько на коліна...
Я вже нікуди більше не біжу...
Як добре, Тату мій, що я - Твоя дитина!!!
Пробачення у Тебе я прошу...

Про все забути і з Тобою злитись-
Моє бажання ніби відкриття-
Тебе знайти, до Тебе притулитись,
Бо Ти - мій подих і  моє життя.

 	22.06.2008 р.

Галина Левицька